Семейный психолог

 



Skype: irina.psy
mail tree.life.in.ua@gmail.com

Метод психодрамы сегодня широко применяется в пределах консультативной практики, и в то же время особую актуальность приобретает в работе с подростками.

І. М. Ревякіна - кандидат психологічних наук, доцент кафедри теоретичної та консультативної психології, НПУ ім. М. П. Драгоманова, Київ, Україна

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДУ «ПСИХОДРАМА» У РОБОТІ З ПІДЛІТКАМИ

Метод психодрами насьогодні широко застосовується в межах консультативної практики, і водночас особливої актуальності набуває у роботі з підлітками. Адже означена вікова категорія вирізняється становленням самосвідомості, самоствердженням у середовищі референтних однолітків, самовизначенням в межах оточуючого життєвого простору. Психодрама як метод групової роботи дозволяє активізувати у підлітків спонтанність, «позитивну» емоційну активність, самоприйняття, ціннісне самоставлення, саморефлексію, сформувати досвід продуктивної самореалізації в соціальних умовах.

Звернемося до основних положень психодрами та розуміння її можливостей у наданні психологічної допомоги у роботі з підлітками. Терапевтичний метод, автором якого є Я. Морено включає в себе три складові: групова психотерапія, соціометрія, психодрама. Його мета – активізація і самоактивізація спонтанності та творчості. В той же час Я. Морено зазначає, що психодрама – це психо- і соціотерапевтичний метод, максимально наближений до реальності, в основі якого лежить соціометрія. Спираючись на вказане положення Я. Морено, описує типи міжособистісних взаємин: емпатія (заглиблення в емоційний світ людини, вміння відсторонитися від самого себе, ніби «обмін ролями» на емоційному рівні) та перенос як негативний аспект продуктивного спілкування, а натомість – реалістичність оцінок, виправдані очікування, подолання страхів. Психодраматичний метод по суті являє собою практичні дії у відтворенні внутрішнього світу підлітка в просторі мікросоціального середовища. Надалі відбувається спонтанне програвання в драматичній реальності окремих життєвих подій, що активізує проживання ним ціннісно-смислових граней власної особистості [1].

Отже, психодрама – це метод, який містить у собі діагностичні, корекційно-терапевтичні, реабілітаційні та дидактичні можливості. Ігрова основа психодрами, а саме орієнтація на дію, фізична активність знижують вплив стереотипних вербально укорінених захисних та оцінних реакцій та їх вплив на поведінку підлітка. Інтенсивне використання засобів невербальної комунікації, атмосфера довіри, відкриває можливість для спонтанного їх самовираження в межах психодраматичної групи.

В той же час Я. Морено акцентує увагу на понятті «роль» і розглядає її у своїх роботах як форму функціонування, яку підліток приймає у певний момент, реагуючи ти самим на повсякденні ситуації, в яких можуть бути задіяні й інші учасники (друзі, батьки, знайомі, значущі однолітки). Відмітимо, що згідно теорії ролей Я. Морено, онтогенетичний розвиток обумовлений діями в окремих ролях (соматичних, психічних, соціальних, трансцендентних). У відповідності з цим процесом ним визначаються фази та етапи психодрами: розігрів, дія, інтеграція. Окремі етапи рольового розвитку є основою головних психодраматичних технік: дублювання, дзеркало, обмін ролями [2].

Я. Морено вважає, що розвиток спонтанності має важливе значення у формуванні особистості підліткового віку. На його думку, конструктивна спонтанність являє собою «адекватний» спосіб реагування на «нові» або «старі» ситуації в їх житті. У зв’язку з цим мета застосування методу психодрами у роботі підлітками полягає у вивільненні їх спонтанності, креативності, творчих здібностей і нахилів, що забезпечить інтеграцію, внутрішню єдність та цілісність, допоможе уникнути ригідності соціально-рольової поведінки, актуалізує ресурси задля саморозвитку і самопізнання. Саме тому ігрова сутність психодрами допомагає підліткам упорядкувати різні рольові форми поведінки (так званий «рольовий хаос»), розширити рольовий репертуар, подолати власну «дифузну» ідентичність, розкрити грані внутрішнього «Я» [3].

Отже, метод психодрами дозволяє створити безпечні та сприятливі умови для саморозкриття підлітка, розвитку його самосвідомості, а також забезпечує усвідомлення ним власної унікальності, глибокого розуміння себе і свого «Я».

Психодрама у роботі з підлітками сприяє досягненню ними особистої автономії, індивідуальної ідентичності, стимулює прийняття відповідальності за своє життя та прийняті ними рішення, актуалізує ціннісні орієнтири. За допомогою означеного методу підлітки мають можливість дослідити і знайти способи вирішення наступних проблем: негативне ставлення до себе, невпевненість у собі, низька самооцінка, ставлення до свого фізичного «Я», теперішнього, минулого, майбутнього, налагодити взаємини з дорослими та однолітками.

На початковій стадії (фаза розігріву) психодраматична робота з підлітками починається з дослідження їх актуального емоційного стану, актуалізації внутрішніх переживань «тут і тепер», що сприятиме вирішенню протиріч в системі «автономія-близькість», які є характерними для означеного вікового періоду. На цій стадії доречно використати вправи на рухову активність, що забезпечить зняття тілесного напруження, активізує внутрішнє самопізнання, нейтралізує психологічні захисти. Надалі слід поступово перейти від індивідуального розігріву до взаємодії в парах та утворити їх за схожістю емоційного стану, що посилює ефект «теле» (ідентифікацію). Це в свою чергу сприятиме підвищенню мотивації до самопізнання і позитивного самоставлення. Фаза психодраматичної дії забезпечується тематичним змістом занять, центрованих на роботі з внутрішніми проблемами підлітка з врахуванням логіки задач вікового розвитку. Спосіб проведення занять – розігрування коротких сцен з включенням метафоричних елементів (літературних, фантастичних, казкових сюжетів), що сприяють спонтанному саморозкриттю підлітка, розширюють репертуар його соціальних ролей, допомагають іншим учасникам отримувати досвід переживання в певній ролі (програвання ролі батька, матері, брата, сестри, друзів, знайомих). Заключною є фаза аналізу, яка передбачає надання підлітками зворотного зв’язку від імпровізаційних ігор, що активізували в них вміння розпізнавати власні емоції і почуття, сприйняття себе в «нових» ролях, розширення уявлення про себе і свої межі.

Отже, у роботі з підлітками важливим є програвання значущих в його житті ситуацій, участь у цьому процесі референтних однолітків та отримання від них зворотного зв’язку щодо продуктивних способів самовираження і самореалізації. Психодрама також дозволяє актуалізувати процес самопізнання підлітком самого себе за рахунок здійснення ним спонтанних дій, встановлення довірливих взаємин у групі, домінування невербальних засобів комунікації та використання метафор.

Список використаних джерел:

  1. Морено Я. Л. Психодрама / Пер. с англ. Г. Пимочкиной, Е. Рачковой. – 2-е изд., испр. – М.: Психотерапия, 2008. – 496 с.

  2. Морено Я. Л. Социометрия: Экспериментальный метод и наука об обществе / Пер. с англ. – М.: Академический Проект, 2004. – 320 с.

  3. Морено, Я. Л. Психодрама / Пер. с англ. Г. Пимочкиной, Е. Рачковой. — Москва: Апрель Пресс: ЭКСМО-Пресс, 2001. – 356 с.








Оставьте свои данные в форме справа, чтобы записаться на он-лайн консультацию.
Мы свяжемся с вами в ближайшее время для уточнения времени и формата общения.

 

*
Заполните форму с именем!
*
Invalid email address.

Please type your full name.

Заполните правильно номер телефона!

copyright